Ого! Грузія! (Кутаїсі)

Під час екскурсії Ви побачите головну вулицю міста - проспект Руставелі, Квартал Сірних лазень, відвідаєте фортецю Нарікала IV, почуєте цікаві історії та легенди про заснування міста.
На Вас чекають: історичний центр міста поблизу гори Мтацмінда, забудований самобутніми двома- та триповерховими будинками з різьбленими балкончиками та верандами; мальовничі краєвиди набережної річки Мткварі (Кура); Абанотубані — один з найстаріших районів міста, квартал у центрі Тбілісі, відомий комплексом лазень, що стоять на природних сірчистих джерелах; "Нарікала" - "душа Тбілісі", Метехі - давня цитадель та резиденція грузинських царів з панорамою на старе місто (фотосесія), вул.  Бетлемі та Гомі, типові для старого міста будинки з ажурними балконами, круті вузькі вулички, прогулянка вул. Шардена, що названа на честь французького католицького місіонера. А також Сіоні – резиденція Патріарха Грузії (де зберігається хрест Св. Ніно), кумедна вежа з годинником, побудована режисером театру маріонеток Резо Габріадзе — до фортечної стіни "Мухрант Карі" та багато іншого… Побачите церкву Метехи XII ст, огляните Площу Свободи та Мост Миру.

Мцхета - затишне гірське місто-музей, яке внесено до списку Всесвітньої спадщини Юнеско і існує вже 2500 років, а в давнину був столицею країни. Такої кількості святих та культових місць, як у Мцхеті, немає більше у всій Грузії. За це це маленьке містечко назвали духовним центром Грузії та "Другим Єрусалимом". Саме сюди принесла благу звістку свята Ніно Каппадокійська, тут зберігається одна з найбільших святинь християнського світу – Хітон Господній.

Головний та найстаріший християнський храм Мцхети та Грузії загалом. Саме тут проходила коронація та поховання багатьох царів. З грузинської назва перекладається як "Стовп Життєдайний" і має власну легенду. Колись хітон Господній викупив і перевіз у Мцхету рабин Елоїз, який був особисто присутній при розп'ятті Христа. Він розповів дівчині Сидонії про те, що бачив, а та, притиснувши хітон до грудей, не пережила горя й померла. Сидонію поховали разом із хітоном, а через деякий час на місці її могили виріс кедр. Незабаром один із картвельських царів вирішив звести на цьому місці храм, наказав зрубати дерево і вистругати з нього сім колон, одна з яких повисла в повітрі, не дозволяючи будівельникам встановити себе. Тільки після молитов Святої Ніни колону встановили, а коли вона "замироточила" – назвали життєдайним стовпом. Зараз у центрі будівлі стоїть новий стовп із каменю. А нинішній собор зведений на місці колишнього на початку ХІХ століття.

Джварі вважається одним із найстаріших грузинських монастирів. Він був зведений у VI столітті (з 585 по 604 роки), коли грузинський народ тільки починав приймати християнство. Його назву "джварі" можна перекласти як "хрест", адже саме тут після хрещення Грузії Свята Ніно встановила поклонний хрест, на який і зараз можна подивитися - його встановлено в центрі храму.  Джварі стоїть біля самого краю високої скелі й дивовижним чином гармонує з навколишньою суворою, але надзвичайно мальовничою природою цього краю. Внизу біля підніжжя шумлять Кура і Арагві - дві найвідоміші річки в Грузії. А навпроти розстеляється велика панорама Мцхети. На вітряних схилах біля Джварі росте дерево Бажань, на яке паломники зав'язують стрічки, загадуючи бажання. Настільки ж гармонійний і внутрішній простір Джварі: чиста, повновага і завершена класика чарує своєю досконалістю. Тут місце неймовірної сили і краси, готуйтеся до мега фотосесії. Ще цей монастир відомий тим, що тут відбуваються події безсмертної поеми Михайла Юрійовича Лермонтова - "Мцирі".

У кожній країні є щось особливе, що її ототожнює. У Грузії - це гостинні люди, ласкаве сонце і, звичайно ж, вино! Коли грузин приходить у дім сусіда, насамперед він цікавиться здоров'ям виноградної лози господаря, а лише потім - здоров'ям його сім'ї. Найбільший анклав зростання винограду - Кахетія та її більша частина - Алазанська долина, в якій вирощується понад 500 сортів виноградної лози. Не відвідати ці місця і не спробувати вина цих сортів - значить просто не пізнати Грузію. Дорогою рівнинні пейзажі зміняться виноградниками, що йдуть у далечінь - вас зустріне знаменита Алазанська долина. Гід повідає вам про традиції Сакартвело, грузинські крилаті фрази, тости і корисні поради - наприклад, про те, як вибрати найсмачніші місцеві продукти. 

Бодбійський монастир - це діючий жіночий монастир Бодбійської єпархії Православної церкви Грузії, розташований недалеко від Сігнагі в Кахетії. Тут у кафедральному соборі Святого Георгія лежать останки рівноапостольної Ніно Каппадокійської, яка принесла християнство до Грузії. Побудований у IX-XI ст. на місці поховання святої Ніни храм, до наших днів не зберігся. Пізніше на його місці був побудований тринефний кафедральний собор в ім'я Святого Георгія, в південній прибудові якого і знаходиться національна грузинська святиня - могила св. Ніни. Окремо стоїть триповерхова дзвіниця, яка була зведена у другій половині XIX століття. Відразу за храмом є оглядовий майданчик з прекрасним видом на Алазанську долину, від неї доріжка веде вниз до джерела святої Ніни. Воно знаходиться за три кілометри від обителі, під невеликим храмом Завулона і Сосани (батьків св. Ніни), який був побудований в 1990-х роках. Вважається, що джерело є цілющим. У монастиря велике підсобне господарство, діють іконописна і золотошвейні майстерні. Визначною пам'яткою монастиря є одна з найбільш шанованих ікон Грузії - мироточива чудотворна Іверська ікона Божої Матері (перебуває в соборі св. Георгія). Вона зберігалася в монастирському храмі після його закриття і перетворення монастиря на лікарню, де використовувалася навіть як операційний стіл, на лику Богородиці видно сліди хірургічного скальпеля.

На вас чекає відвідування винного VIP марані і ресторанного кахетинського комплексу, де ви дізнаєтеся про виноградну культуру країни та секрети грузинського виноробства, продегустуєте кілька сортів напою-символу Грузії.
*можливо замовити смачний кахетинський обід із домашнім вином (за додаткову плату). 

Як не дивно, про історію міста майже нічого не відомо. Офіційна дата заснування - 1801 р., але перші згадки про поселення на цьому місці відносяться до часів цариці Тамари і татаро-монгольської навали, тобто до середини 13 століття. Дивно й те, що Сігнагі не бачив набігів та кровопролитних воєн. Очевидно, завдяки тому, що знаходиться на височині: підступитися до нього складно, а з вершини легко помітити, що відбувається на околицях. Місто славиться однойменною фортецею, що входить до списку найвідоміших і найбільших фортець Грузії. Стіни Сігнагської фортеці чудовим чином уціліли і сьогодні оточують стару частину міста та виходять далеко за міські кордони. По периметру стін збереглися 28 сторожових веж, з яких відкривається чудовий краєвид на Алазанську долину. Тут можна насолодитися прогулянками вузькими вуличками, вимощеним каменем, видом малоповерхових будиночків з червоними черепичними дахами, оригінальними скульптурами, що прикрашають місто, та мальовничими краєвидами на гори. Одна з легенд, завдяки якій Сігнагі перетворився на "місто кохання", сумна, але дуже романтична. Пов'язана вона з відомим грузинським художником Ніко Піросмані, який народився та жив у місті. Згідно з легендою, художник був дуже бідний, але щирий талант помітили, і незабаром на гроші, отримані від продажу своїх картин, Піросмані купив будиночок і продовжив творити. Коли Грузію та, зокрема, місто Сігнагі відвідала французька акторка Маргарита де Севр, юний майстер закохався настільки сильно і безповоротно, що наважився продати свій будинок, на всі гроші купити море червоних троянд, які так любила дівчина, і встелити ними міську площу. На жаль, актриса не поділяла почуттів Піросмані та повернулася до Франції. Власне, цю історію і розповідає Алла Пугачова у відомій пісні "Миллион алых роз". З середини 2000-х років у місті закоханих діє цілодобовий палац Одружень.

На нас чекає неймовірна дегустація на знаменитому Кахетинському заводі вин, де нам проведуть екскурсію заводом і поділяться секретиками виготовлення вина цього виробництва.  Ви дізнаєтеся, як вино наливають у цистерни і продегустуєте кілька сортів божественного напою прямо з цистерн.

Під час екскурсії ми побачимо фортецю Горі (Горісцихе) - це центральна цитадель, побудована в XVII столітті, хоча укріплення на цій височині були й раніше. Комплекс досить великий, але сильно зруйнований землетрусом 1920 року. Відвідаємо Музей Сталіна - комплекс, що складається, власне, з музею з фотографіями та особистими предметами Сталіна, маленького будинку, де він народився, та особистого вагона. А також побачимо Атенську ущелину і храм Атені Сіоні - храм VII ст., захований в ущелині на березі річки Тана. Він відомий фресками Золотого століття. Тут є портрет Баграта IV. Атенський Сіоні - один із збережених у Грузії тетраконхів.

Сьогодні ми військово-грузинською дорогою піднімемось до фортеці та монастиря Ананурі, що красуються на березі бірюзових дзеркальних вод Жинвальського водосховища. Тут ви помилуєтеся його блакитними водами, де почуєте історії арагвських князів і страшний сюжет про Непокірну вежу. Побачимо два казкові поселення в горах Кавказу, що набули слави найвідоміших гірськолижних курортів Грузії - Гудаурі, що розташоване на висоті 2195м, та Степанцмінда. І ось ми тут! Казбеґ - найкрасивіші "картини" Грузії. Ви побачите незвичайну красу легендарного "піднебесного" старовинного храму Святої Трійці в Гергеті. І не тільки помилуєтеся ним знизу, а й за бажанням підніметеся на джипі на оглядовий майданчик на висоті 2170 метрів, де зможете насолодитися краєвидами долини Терека. Ви побачите вкритий вічними снігами, згаслий вулкан, який вважається одним із найвищих піків Кавказу. Казбеґ нижчий за Ельбрус, але, тим не менш, також є п'ятитисячником - його висота становить 5047 метрів над рівнем моря.

*джипи - за додаткову плату
 

Під час екскурсії ми відвідаємо місто Ахалціхе - столицяю південного регіону Грузії - Самцхе-Джавахеті. Місто розташоване на річці Поцховіс-Цкалі (притока Кури) і було засноване на початку XII століття. З XIV по кінець XVI століття Ахалціхе був резиденцією місцевих правителів (атабегів) з роду Джакелі. Наприкінці XVI століття місто потрапило під владу Османської імперії. Тільки 1829 року Ахалціхе відвоювали в турків, і весь край Самцхе-Джавахеті приєднали до Російської імперії.
Побачимо фортецю Рабат, що була побудована в XII столітті в центрі старовинного Ахалціхе. Цитадель займає територію в 7 га і ділиться на дві частини: Верхню (історичну) і Нижню (сучасну). У верхній фортеці розташовані: історичний музей регіону Самцхе-Джавахеті, який розташований у родовому замку Джакелі, мечеть Хаджі Ахмед Паші, медресе, усипальниця паші, православна церква IX століття, цитадель і амфітеатр. На території Нижньої частини фортеці розташовані в основному об'єкти обслуговування туристів: готель, ресторан, два кафе-бари, винний льох, магазини, Будинок одружень. На території фортеці 1828 року відбулася велика битва між російськими військами і турецькою армією, унаслідок якої місто Ахалцихе і весь край Самцхе-Джавахеті звільнили від турецького панування, що тривало понад 300 років. Далі на нас чекає Вардзіа - печерний монастирський комплекс (XII-XIII ст.). Перші печери тут були висічені за Георгія ІІ (1156 - 1184), батька знаменитої цариці Тамар. Потім Вардзіа стала резиденцією цариці Тамар (1166-1209/1213). Це видатна пам'ятка середньовічного грузинського зодчества. Протягом 900 м у прямовисній туфовій стіні гори Ерушеті ("Ведмежа") викарбувано до 600 приміщень: церков, каплиць, житлових келій, коморах, лазень, трапезних, казносховищ, бібліотек. Приміщення комплексу йдуть на 50 метрів углиб скелі і піднімаються на висоту у вісім поверхів. Сучасна Вардзіа - скромна частина того, що було спочатку. Землетрус 1283 року майже знищив печерне місто. Зруйнувалася вся передня сторона міста - стіни, галереї та сходи. Проте, Варлзіа унікальна і неповторна.

У кожній країні є щось особливе, що її ототожнює. У Грузії - це гостинні люди, ласкаве сонце і, звичайно ж, вино! Коли грузин приходить у дім сусіда, насамперед він цікавиться здоров'ям виноградної лози господаря, а лише потім - здоров'ям його сім'ї. Найбільший анклав зростання винограду - Кахетія та її більша частина - Алазанська долина, в якій вирощується понад 500 сортів виноградної лози. Не відвідати ці місця і не спробувати вина цих сортів - значить просто не пізнати Грузію. Дорогою рівнинні пейзажі зміняться виноградниками, що йдуть у далечінь - вас зустріне знаменита Алазанська долина. Гід повідає вам про традиції Сакартвело, грузинські крилаті фрази, тости і корисні поради - наприклад, про те, як вибрати найсмачніші місцеві продукти. 

На Вас чекає фотосесія з професійним фотографом в неперевершених інста-локаціях Тбілісі

За один день нам доведеться побувати в одному з наймальовничіших куточків Грузії та одному з найбільш значущих для розуміння культури країни. Спочатку шлях через мальовничу ущелину лежить до Боржомі: тут ви скуштуєте воду - символ країни та насолодитеся краєвидами на канатній дорозі. А опісля повернетесь до витоків Сакартвело в печерах Уплісцихе - стародавнього язичницького міста.
Уже дорогою ви зрозумієте, чому Боржомі та його околиці називають зеленим раєм: дорогою відкриваються неймовірні краєвиди лісистих гір Боржомської ущелини. Ви дізнаєтеся про знаходження мінеральних джерел, про археологічні розкопки на цих землях і розвиток міста-курорту. У міському парку Боржомі помилуєтеся водоспадом, почуєте про грузинського Прометея і, звісно, продегустуєте мінеральну воду в ажурному павільйоні. А після підніметеся канатною дорогою на оглядовий майданчик (він новий, але ретро-дизайн зберегли) - тут чекає найкращий вид на Боржомі (оплата за підйомники в Боржомі на місці). 

Зупинка на обід (оплачується додатково на місці).  
У печерному місті на березі річки Кури ви перенесетеся в кінець II - початок I тисячоліття до н.е. Знайомство з цим місцем стане важливим етапом у розумінні грузинської культури. Ви дізнаєтеся про життя язичницької Грузії, періоди розквіту і занепаду Уплісцихе. Дослідите фрагменти висічених у скелі культових споруд, житлових "кімнат", елліністичного театру і тронного залу, а також помилуєтеся панорамою Кури.

Сьогодні ми військово-грузинською дорогою піднімемось до фортеці та монастиря Ананурі, що красуються на березі бірюзових дзеркальних вод Жинвальського водосховища. Тут ви помилуєтеся його блакитними водами, де почуєте історії арагвських князів і страшний сюжет про Непокірну вежу. Побачимо два казкові поселення в горах Кавказу, що набули слави найвідоміших гірськолижних курортів Грузії - Гудаурі, що розташоване на висоті 2195м, та Степанцмінда. І ось ми тут! Казбеґ - найкрасивіші "картини" Грузії. Ви побачите незвичайну красу легендарного "піднебесного" старовинного храму Святої Трійці в Гергеті. І не тільки помилуєтеся ним знизу, а й за бажанням підніметеся на джипі на оглядовий майданчик на висоті 2170 метрів, де зможете насолодитися краєвидами долини Терека. Ви побачите вкритий вічними снігами, згаслий вулкан, який вважається одним із найвищих піків Кавказу. Казбеґ нижчий за Ельбрус, але, тим не менш, також є п'ятитисячником - його висота становить 5047 метрів над рівнем моря.

*джипи - за додаткову плату
 

У гірському селі на нас чекає гостинна місцева сім'я, де нас навчать готувати справжні гірські хінкалі, які за смаком і розміром відрізняються від звичайних. Нам покажуть, як рубати спеціальними кинджалами фарш, ліпити "грузинські пельмені" і, звісно ж, скуштувати гірської грузинської кухні. Вона дуже відрізняється від столичної кухні, і вашому захопленню не буде меж! Також вас порадують приготування хабізгіні, це один із різновидів хачапурі, які готують тільки в цій гірській місцевості. А наостанок ми скуштуємо смачний обід і випʼємо неперевершеного грузинського вина. 

Каньйон Цалка (Дашбаші) розташований за 100 км на захід від Тбілісі. Висота каньйону становить 1100-1500 метрів, а довжина - 8 км. Над каньйоном 14.06 2022 року було відкрито унікальний скляний міст - це 8е чудо світу і у вас буде можливість тут прогулятися і відчути божевільний смак адреналіну. Гірська добре протоптана стежка завдовжки 1,5 км приведе нас вниз до водоспадів (30-45 хвилин нескладної гірської прогулянки). Ви опинитеся в дивовижній за красою ущелині Дашбаші, де каскадом, розбитий на десятки потоків, стікає водоспад. Цей каскад водоспадів, навіть назвали "Стіною, що плаче". Водорості та порослі мохом уступи надають воді смарагдового кольору. А вітерець, що піднімається гірською річкою, дарує свіжість. Ви підійдете до водоспаду, помилуєтеся цим нерукотворним дивом і зробите пам'ятні світлини на тлі потоку та велетнів-каменів, розкиданих довкола. Підніматися назад буде трохи складніше. Потім стежка піде вздовж гірської річки Храми і пролягатиме по великих і малих каменях. Зручне і міцне взуття буде гарною підмогою в поході. Насолодившись природою Дашбаші, ми повернемося до нашого транспорту і продовжимо досліджувати красу Джавахетії. Ми проїдемо вздовж озера Цалка і озера Паравані, найбільшого високогірного озера Грузії. Через суворі зими та часті вітри рівнини Джавахетії можуть здатися негостинними. Однак серця людей, які проживають у цьому краю, сповнені привітності. Ми зупинимося біля монастиря Пока, біля якого хрещениця Грузії Свята Ніно провела ніч на своєму шляху в Мцхету. Черниці монастиря Пока самі виробляють шоколад, сири, варення, лікери та настоянки, мед, хліб, свічки та інші сувеніри й солодощі, якими можна підкріпитися в дорозі й потішити близьких удома.